ФАРМАЦІЯ ГОМЕОПАТИЧНА (грец. homeo — подібний + pathos — лікування, страждання + pharmakeia — ліки, стосовно ліків) — це розділ наукових знань та практичної діяльності, спрямованої на пошук, створення, виробництво, контроль якості, дослідження, зберігання, реалізацію, маркетинг гомеопатичних ЛП, а також на організаційно-правові аспекти надання фармацевтичної гомеопатичної допомоги.
Основні напрямки діяльності у сфері Ф.г. охоплюють: забезпечення належного інформаційного потенціалу гомеопатичної практики та розвиток інформаційно-консультативної діяльності; створення та вдосконалення нормативної бази, яка регламентує виробництво, контроль якості та раціональне застосування гомеопатичних ЛП; забезпечення доступності гомеопатичних ліків для амбулаторних та стаціонарних хворих; створення і систематичне вдосконалення аптечної та промислової бази виробництва гомеопатичних ЛП; розширення асортименту лікарських форм; удосконалення технології та методів контролю якості на всіх етапах їх виробництва; участь у науковій розробці теоретичної бази гомеопатичного методу лікування та Ф.г.; створення системи управління наданням якісної гомеопатичної фармацевтичної допомоги.
Концепція Ф.г. сформульована німецьким аптекарем В. Швабе у ХІХ ст., який удосконалив технологічний процес виробництва гомеопатичних препаратів, запроваджений С. Ганеманом, запропонував методи контролю якості препаратів та обґрунтував основні принципи Ф.г. Положення, опрацьовані В. Швабе, знайшли відображення в праці «Pharmacopoea homoеopathica polyglotta», яка з часом стала прикладом для національних гомеопатичних фармакопей багатьох країн світу. Система Ф.г. передбачає функціонування сукупності ресурсів та технологій, ефективність яких спрямована на забезпечення населення гомеопатичними ЛП, зокрема, матеріальних (гомеопатичні ЛП, сировина для виробництва ЛП, допоміжні речовини), технічних (прилади, апарати, устаткування для переробки сировини, дотримання раціонального технологічного процесу, контролю якості вихідних матеріалів та готового продукту, організації належних умов транспортування, зберігання та відпуску гомеопатичних препаратів, здійснення управлінської, інформаційної та інших видів діяльності), фінансових, інформаційних та кадрових, які визначають ефективність системи.
Специфіка системи Ф.г. полягає в особливостях виробництва, контролю якості, реалізації та застосуванні гомеопатичних ЛП, що тісно пов’язано із дотриманням основних принципів гомеопатії: подібності, дослідження гомеопатичних препаратів; потенціювання.
Краснюк И.И., Михайлова Г.В. Фармацевтическая гомеопатия. — М., 2005; Kayne S. Homeopathic pharmacy: Theory and Practice. — Elsevier, 2006.